Базова модель досвіду

Теоретична база досвіду

Проблема ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох педагогічних теоріях і системах. Значного поширення в педагогічній практиці набула система дидактичних ігор Ф. Фребеля.

Зростаючий інтерес до питань ігрової діяльності реалізувався у всесвітньовідомій педагогічній системі М. Монтессорі.  На розвиток теорії ігрової діяльності значною мірою вплинула вітчизняна наукова педагогічна думка. К. Ушинський зазначав, що в процесі гри «самодіяльно працює дитяча душа».

Наприкінці ХІХ – на початку ХХст. теорія ігрової діяльності значно збагатилася ідеями С. Русової щодо організації ігор різних видів.

Відомі педагоги (А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Росинський, С. Щацький та ін.) експериментально досліджували провідні педагогічні проблеми, створили парадигми практичної виховної роботи з учнями в контексті різних видів ігрової діяльності.

Проблемою гри на уроках математики та фізики займались Сергеєв А.В. Гончаренко С.І.,  Розенберг М.Й.,  Яворський А.М., Коваленко В.Г.,  Слєпкань 3.І. Пометун О.І., Пироженко Л.В.

Досвід за інноваційним потенціалом є комбінаторним, тому що він передбачає конструктивні поєднання традиційних та інноваційних форм організації навчального процесу.

Інформаційно - педагогічна модель досвіду

Школа – один з існуючих факторів прискореного соціально – економічного розвитку суспільства. В наш час школа шукає найбільш результативні методи навчання і виховання. Найважливішою задачею школи є виховання справжніх творчих людей.

Творче відношення до будь-якої праці варто виховувати саме в школі, починаючи з підходу до постановки найпростіших дослідів і рішення задач. Виникненню захопленості, творчого відношення до праці сприяють  інтереси школяра, викликані до життя та розвинуті на уроках учителем. «... Усе те, за що людина бореться, пов'язане з його інтересом» . Зробити навчальну роботу наскільки можливо цікавою для учня й у той же час не перетворити цю роботу в забаву одна з важливих і складних задач учителя. Для створення емоційного настрою учнів на уроках математики та фізики, при орієнтації на інтерес до вчення існує багато шляхів. І одним із таких шляхів є використання ігрових моментів на уроках.

Сучасний шкільний курс математики та фізики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості. Для того, щоб учні усвідомили важливі математичні ідеї, фізичні закони, треба дібрати такі методи і форми навчання, щоб матеріал подавався на доступному для них рівні.

Гра належить до традиційних і визначних методів навчання і виховання школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра, як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість.

Гра сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь учнів, тому що в грі поетапне відпрацювання розумових дій відбувається постійно і ненав’язливо.

В ігровій діяльності створюються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дієвого мислення до образного і до елементів словесно-логічного мислення. Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи, подумки перетворювати їх.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Результати запровадження досвіду.

Працюючи вчителем математики та фізики понад тридцять років, я намагаюсь знайти такі шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу , що сприяли б самовираженню учнів, їх особистісно-ціннісному ставленню до навчання, вмінню виконувати творчі завдання . Таким шляхом є використання ігрових моментів на уроках математики та фізики.

Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.           

Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б докладати значних зусиль.

Вільно, без натиску дорослих, дитина засвоює у ній різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Гра готує дитину до навчання і праці. В школі основною формою діяльності стає урок. Включення в урок дидактичної гри або ігрових прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, і носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної, робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.
Для того , щоб стимулювати роботу  учнів з підручником я використовую кросворди. Працюючи з підручником вони знаходять відповіді на запитання і розв’язують кросворд. При перевірці фізичних формул, формул по тригонометрії, формул скороченого множення я використовую гру «Лото», де учні складають розрізані формули. Узагальнюючі уроки я часто проводжу у вигляді нестандартних: урок-подорож, урок-змагання, урок-КВК.